Класні  батьківські збори

 «Телевізор в житті молодшого школяра» 

Задачі зборів:

1. Визначити разом з батьками достоїнства й недоліки наявності телевізора в житті дитини.

2. Визначити найменування та кількість передач для перегляду дітьми.

Питання для обговорення:

• Роль телебачення в житті дитини.
• Вплив телепередач на формування характеру та пізнавальної сфери дитини.

Запитання для дискусії:

• Чи вважаєте ви, що телевізор повинен бути в числі головних предметів побуту?

• Які телепередачі, на ваш погляд, формують особистість дитини?

• Як, на ваш погляд, необхідно організувати перегляд телевізора дитиною? Припустіть можливі варіанти.

• Дві третини наших дітей у віці від 6 до 12-ти років дивляться телевізор щодня.

• Час щоденного перегляду телепередач дитиною складає в середньому більше двох годин.

• 50 % дітей дивляться телепередачі поспіль, без усякого вибору та виключень.

• 25 % дітей у віці від 6 до 10-ти років дивляться ті самі телепередачі від 5 до 40 разів поспіль.

• 38 % дітей у віці від 6 до 12-ти років при визначенні рейтингу використання вільного часу на перше місце поставили телевізор, виключивши при цьому заняття спортом, прогулянки на свіжому повітрі та спілкування з родиною.

• Скільки разів на тиждень ти дивишся телевізор?

• Ти дивишся телевізор один чи зі своєю родиною?

• Ти любиш дивитись усе поспіль чи віддаєш перевагу якійсь окремій передачі?

• Якби ти опинився на незаселеному острові, які би предмети ти замовив доброму чарівнику, щоби твоє життя було цікавим і ненудним?

• Далі можлива дискусія з питань:

• Що ж робити і чи потрібно щось робити? Можливо, варто заборонити перегляд телепередач чи обмежити дитини визначеними програмами?

• Що дає дитині телевізор? Є чи в перегляді телепередач, особливо для першокласників, щось позитивне?

• розслабитися, забути щоденні проблеми, відійти від страхів і переживань;

• знаходити відповіді на запитання, на які не відповідають дорослі через зайнятість;

• зрозуміти за допомогою телевізора, що таке «добре» і що таке «погано»;

• дізнаватись про різні явища в різних галузях знань;

• розвивати уяву, фантазію, емоційну сферу.

• Скільки часу проводить ваша дитина біля телевізора?

• Чи ставить запитання після перегляду передач, чи хоче обговорити з вами передачу?

• Яким передачам віддає перевагу?

• В якій передачі хотіла би сама взяти участь?

• Як зробити, щоб діти не чули від батьків: «Знову уроки ввечері робиш?», «Чим ти займався, знову біля телевізора сидів?» і т. д.

Хід зборів

I. Вступне слово вчителя

 (варіант). Телевізор у житті дитини - це добре чи погано? Скільки часу і які передачі повинні дивитись діти? Чи треба виключати телевізор, якщо ми вважаємо, що передача дитині буде нецікава? Ці й інші запитання сьогодні вимагають відповіді.

Трохи статистики:

Але, можливо, ви подумаєте, що ця статистика не стосується наших дітей? Дарма. Ось результати опитування у класі, проведеного приблизно за такими запитаннями:

II. Обговорення результатів аналізу відповідей дітей на запропоновані запитання

III. Дискусія

Проводяться обговорення проблеми й обмін думками.

Думки учнів 10-літнього віку про перегляд телепередач

Перегляд телевізора дає можливість:

Коментар учителя, обговорення

До даних батьківських зборів можна підготувати виставку малюнків дітей «Я дивлюсь телевізор».

IV. Рекомендації батькам:

1) Разом із дітьми визначати телепередачі для перегляду дорослими та дітьми на наступний тиждень.

2) Обговорювати улюблені телепередачі дорослих і дітей після перегляду.

3) Вислуховувати думки дітей із приводу дорослих передач і висловлювати свої думки з приводу дитячих.

4) Телевізор не повинен бути значущою частиною в житті батьків, тоді це стане позитивним прикладом для дитини.

5) Необхідно зрозуміти, що дитина, яка щодня дивиться сцени насильства, убивств, звикає до них і навіть може відчувати від таких епізодів задоволення. Необхідно виключити їх із перегляду малятами.

V. Домашнє завдання батькам: визначте для себе відповіді на такі запитання.

Батькам на замітку

Необхідно пам'ятати про те, що вплив телебачення на психіку дітей різко відрізняється від подібного впливу на дорослих. Наприклад, першокласники, за результатами досліджень, не можуть чітко визначити, де правда, а де неправда. Вони сліпо довіряють усьому тому, що відбувається на екрані. Ними легко керувати, маніпулювати їхніми емоціями та почуттями Лише з 11-ти років діти починають усвідомлено сприймати те, що пропонує телебачення.